"Суб’єкти підприємництва


та умови їх господарювання"

Управління і підприємство (організація, фірма, установа чи заклад), менеджмент і організація – ці два терміни нероздільні, взаємозв’язані, не можуть існувати окремо один від одного, оскільки управління покликане організувати та контролювати діяльність підприємства. Отже, перш ніж визначити суть управління, слід зясувати, що ж таке, власне, підприємство.

Класифікація фірм за різноманітними принципами, які покладені в її основу, дає можливість отримати в результаті вивчення конкретної фірми повну уяву про її організаційно-правовий стан, характер і масштаби її діяльності, ринкові позиції фірми, внутріфірмові відносини тощо.

В Україні процес формування структури національної еко­номіки зазнає кардинальних, часом болючих та невиправданих, однак об'єктивно необхідних змін. Від колишнього СРСР ми успадкували недосконалу структуру народного господарства країни (зокрема відсутні деякі галузі промисловості, а решта мали недосконалий або гіпертрофований розвиток, існувала монополія державної власності тощо). Економічна криза, що виникла внаслідок різкого зламу системи господарювання, окрім безлічі негативних явищ (розвал господарської інфраструктури, інфляція, зубожіння населення, падіння обсягів ви­робництва, якісного та технологічного рівня, неконкурентоспроможність національної продукції на світовому рівні, недосконала пра­вова база бізнесу, криза неплатежів та ін.), призвела також до появи альтернативних форм господарювання (спочатку кооперативний рух, оренда з правом викупу, формування інституту приватної власності, а згодом поява безлічі нових форм організації бізнесу, видів підприємств тощо).

На сучасному етапі відбувається формування різних форм підприємств, що властиво ринковій економіці.

Загалом фірми класифікуються за такими ознаками:

§ Вид і характер діяльності;

§ Правове становище (юридичний статус):

§ Форма організації;

§ Характер власності;

§ Належність капіталу та контролю:

§ Сфера діяльності;

§ ступінь охоплення ринку;

§ інші ознаки (ринки, виробництво, технологія, типи організації тощо).

Вид і характер господарської діяльності

Залежно від цього критерію розрізняють такі види фірм: промисло­ві, торгові, страхові, фінансові, транс­портні, транспортно-експедиторські, інжинірингові, туристські, ауди­торські, консалтингові, орендні та інші.

Промислові (виробничі) фірми в основі своєї діяльності мають виробництво товарів (як правило, понад 50% обороту припадає на ви­робництво промислової продукції).

Торгові (комерційні) фірми займаються здійсненням операцій з купівлі-продажу товарів. Вони можуть існувати незалежно юридичне та у господарському відношенні від інших фірм і самостійно займати­ся торгово-посередницькими операціями, або ж входити до складу системи збуту великих промислових підприємств. Торгові фірми бу­вають вузькоспеціалізованими та універсальними.

Страхові фірми здійснюють страхування вантажів, угод, ри­зиків, життя, від нещасних випадків, від певних ситуацій тощо.

Транспортні фірми здійснюють перевезення вантажів і паса­жирів. Залежно від спеціалізації на окремих видах перевезень, вони поділяються на автомобільні, залізничні, авіаційні та судоплавні.

Транспортно-експедиційні спеціалізуються на здійсненні опе­рацій у доставці товарів покупцю, виконуючи доручення промислових, торгових та інших фірм.

Фінансові виступають як інвестори, утримувачі та розпорядни­ки нагромадженого капіталу або тимчасово вільних коштів.

Інжинірингові фірми займаються розробкою і впровадженням новітніх технічних вдосконалень, технологічних нововведень тощо.

Туристські належать до індустрії розваг і відпочинку.

Аудиторські фірми здійснюють незалежні перевірки фінансо­во-господарської діяльності, оцінку вартості майна, постановку та ве­дення бухгалтерського обліку, податкове консультування.

Консалтингові фірми - це установи чи організації, що займа­ються консультуванням з юридичних, фінансових, економічних пи­тань, в тому числі у різних галузях господарського права, митного за­конодавства та ін.; з дослідження та прогнозування ринку, експортно-імпортних операцій, розробки техніко-економічних обґрунтувань то­що.

Існує ще одна загальновизнана класифікація. Її автор Кларк - розподілив національне виробництво на три сектори:

1) виробництво, пов'язане з сільським господарством і охоплює ри­бальство та розробку природних багатств;

2) промисловість загалом, починаючи від перероблення сировини і до стадії випуску готової продукції;

3) усі інші види діяльності, в основному сфера послуг.

Виробнича та збутова діяльність може вестися як на обмеженій територіально-георафічній площі (регіон, область, країна), так і в гло­бальних масштабах. Різновиди міжнародного бізнесу: експорт, продаж ліцензій, спільні підприємства, прямі капіталовкладення, інвестування, транснаціональні корпорації.

Розмір підприємства

Діючим законодавством кри­терієм щодо визначення підприємства як малого передбачені лише обсяги його господарського обороту і мак­симальні розміри чисельності працівників за укрупненими групами га­лузей. Зокрема, до малих належать створені і діючі підприємства:

У промисловості та будівництві до 200 осіб;

в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб;

у галузі науки - до 100 осіб;

у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб;

у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

Мінімальних меж кількості працівників для малих підприємств законодавство не передбачає. Також не існує чіткої законодавчої межі для визначення середніх і крупних підприємств України.

Характер власності і форма організації

Різні форми власності (згідно з За­коном про власність їх на Україні три: індивідуальна (особиста і приватна трудо­ва), колективна та державна) передбачають функціонування різних ор­ганізаційних форм підприємств. Оскільки серед перерахованих форм власності лише приватна запроваджена відносно нещодавно, то її слід розглянути детальніше.

Класична форма приватної власності - Одноосібне володіння. Це перша і найпростіша форма організації підприємницької діяльності. Крім одноосібного володіння, окремо виділяється Партнерство (то­вариство) - злиття капіталів двох чи більше господарських суб'єктів, та Корпорація - власником виступають численні акціонери, володарі майна та активів у межах своєї частки.

Одноосібне володіння (власна справа) - це найдавніша форма організації бізнесу, коли все належить одній особі. Кожен, хто має гроші та бажання, може придбати обладнання, щоб розпочати власну справу і пропонувати на продаж ті товари та послуги, які, на його дум­ку, матимуть попит. Власна справа - це, як правило малий та середній бізнес. Їх ресурси і можливості обмежені, частка у загальному обсязі продажу незначна.

Товариства (партнерства) бувають двох видів відносно відповідальності: з обмеженою (ТзОВ) та необмеженою. Товариства з необмеженою відповідальністю повністю відповідають за ведення справи, за борги всім належним їм майном, тоді як ТзОВ мають зо­бов' язання у межах вкладеного ними капіталу чи певної суми грошей. Розподіл прибутків у товариствах йде за наперед визначеним співвідношенням (пропорційно до частки у статутному капіталі усіх засновників (учасників)).

Корпорація, як юридична особистість повністю відокрем­лена від своїх власників. Власники корпорації мають обмежену відповідальність і ризикують лише вкладеними коштами. Власниками корпорації є її акціонери.

=========================
1